білочок
БІЛО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до біло́к¹ 1.
Яєшня то здималась своїми жовтими очками.., то лопотіла білим пузирястим білочком (Мирний, IV, 1955, 130);
*У порівн. Уступила [дівчина] до хати біла, мов білочок… (Вовчок, І, 1955, 197).
Словник української мови (СУМ-11)