білішати
БІЛІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися білішим; світлішати.
Ніч уже кінчалась, і похмурий невеселий день уже зазирав у вікно. Маруся не помічала цього, не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Гр., І, 1963, 384);
// Бліднути.
Чим більше він наливався супом, тим дальше все бліднішав та білішав (Мирний, І, 1954, 283).
Словник української мови (СУМ-11)