білішати
БІЛІ́ШАТИ, ає, недок.
Ставати, робитися білішим; світлішати.
Ніч уже кінчалась, і похмурий невеселий день уже зазирав у вікно. Маруся не помічала цього, не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Б. Грінченко);
// Бліднути.
Чим більше він наливався сумом, тим дальше все бліднішав та білішав (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)