білітися
БІЛІ́ТИСЯ, і́ється, недок.
Те саме, що білі́ти 2.
Понад ставом білілися крізь туман хатки (Панас Мирний);
Двір біліється крізь мряку, мов білі зуби якогось величезного звіра (І. Франко);
Білівся, як сніг, адамашковий обрус на столі, а стіл аж угинався під тягарем дорогої посуди (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)