білішати
БІЛІ́ШАТИ, ає, недок.
Ставати, робитися білішим; світлішати.
Ніч уже кінчалась, і похмурий невеселий день уже зазирав у вікно. Маруся не помічала цього, не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Б. Грінченко);
// Бліднути.
Чим більше він наливався сумом, тим дальше все бліднішав та білішав (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білішати — білі́шати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- білішати — -ає, недок. Ставати, робитися білішім; світлішати. || Бліднути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білішати — Білі́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- білішати — БІЛІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися білішим; світлішати. Ніч уже кінчалась, і похмурий невеселий день уже зазирав у вікно. Маруся не помічала цього, не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Гр., І, 1963, 384); // Бліднути. Словник української мови в 11 томах