біснування
БІСНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. біснува́тися.
Рясний регіт покрив біснування полковника (Кулик, Записки консула, 1958, 175);
*Образно. От-от вже мала впасти на землю злива страшна і лиховісна. Ми стояли під стіною хати, спостерігаючи це біснування огню (Смолич, III, 1959, 442).
Словник української мови (СУМ-11)