важілець

ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1.

Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: — Хитрі речі навчилися робити… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 125).

Значення в інших словниках

1. важілець — ва́жілець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. важілець — -льця, ч. Зменш. до важіль 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. важілець — ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1. Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: – Хитрі речі навчилися робити... (М.  Словник української мови у 20 томах