валочок
ВАЛО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до вало́к¹.
— Он бачите отой валочок соломи на шляху? (Багмут, Опов., 1959, 88);
*У порівн. Піна осіла на берег валочком білявим (Ю. Янов., V, 1959, 24).
ВАЛО́ЧОК², чка, ч., техн. Зменш.-пестл. до вало́к⁴.
[Шумейко:] От у нас у колгоспі вигадав я таку машину — зерно очищати. Наче віялка, тільки ж не така, бо це з сукном на валочках (Мик., І, 1957, 435).
Словник української мови (СУМ-11)