вартівник
ВАРТІВНИ́К, а́, ч., заст. Вартовий.
То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Сл. Гр.);
Прокляті псища збудили вартівника (Фр., II, 1950, 41).
Словник української мови (СУМ-11)ВАРТІВНИ́К, а́, ч., заст. Вартовий.
То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Сл. Гр.);
Прокляті псища збудили вартівника (Фр., II, 1950, 41).
Словник української мови (СУМ-11)