варіація
ВАРІА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Видозміна другорядних елементів чого-небудь при збереженні основи.
Він міг щоразу в іншій варіації розповісти про свої наміри, сумніви, вагання (Ле, Міжгір’я, 1953, 75).
2. Видозміна основної музичної теми, мелодії або її супроводу.
Пішли далі варіації на всі голоси (Н.-Лев., III, 1956, 316);
У мелодії весь час проривався і повторювався в різних варіаціях один сумний лейтмотив (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 177);
// мн. Вид музичного твору, що являє собою ряд п’єс, які об’єднуються спільною темою, але різняться мелодією, ритмом, гармонією, темпом і т. ін.
Сюїта для струнного квартету Козицького являє собою тему з шістьма варіаціями (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 144);
Анатолій.. обробляв народні пісні, створював варіації на їхні теми (Кучер, Дорога.., 1958, 67).
3. біол. Деякі відхилення від основного типу у тварин і рослин під впливом природних або штучних умов.
У породі, крім описаного середнього типу, є ще два типи коней, які являють собою варіації в бік більшої масивності та в бік полегшеності (Конярство, 1957, 43);
Варіації або "спортивні" відхилення, тобто раптові зміни бруньок і пагонів, що з них виростають, трапляються в плодових рослин досить рідко (Юним мічур.., 1955, 63).
4. мат. Зміна виду функцій величин у варіаційному численні.
∆ Варіа́ції магні́тні — зміна напруження магнітного поля Землі залежно від часу.
Добові та сезонні зміни в іоносфері й магнітному полі показують, що іоносфера і варіації магнітного поля Землі залежать від взаємного розташування Землі і Сонця (Наука.., 2, 1957, 13).
Словник української мови (СУМ-11)