вдалині
ВДАЛИНІ́ (УДАЛИНІ́), присл.
1. На далекій відстані.
Вдалині тріпотіли вітрила човнів (Коцюб., II, 1955, 299);
Вийшли танки з лісів, задвигтіла земля вдалині (Мал., II, 1956, 101);
Удалині глухо виводили пісню. Співали дівчата (Досв., Вибр., 1959, 408).
2. Далеко попереду, в майбутньому.
Вербова гілка зацвіла У мене на столі, Як символ сонця і тепла, Ще схованих в імлі, Як знак зеленої весни, Котра ще вдалині (Рильський, І, 1956, 309);
Дивлюсь я в дні прийдешні — У комунізму дні. Вони — не вдалині (Дор., Єдність, 1950, 7).
Словник української мови (СУМ-11)