вдих
ВДИХ, у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені при диханні; протилежне видих.
Вимірювання обводу грудної клітки треба провадити при опущених руках, у стані спокійного дихання, вдиху і видиху (Шк. гігієна, 1954, 45);
Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи і видихи (Трубл., III, 1956, 308).
Словник української мови (СУМ-11)