вентилятор
ВЕНТИЛЯ́ТОР, а, ч. Пристрій, що, швидко переміщуючи спеціальними лопатями повітря, служить для провітрювання приміщення, а також використовується в ряді виробничих процесів.
Витягли мене в синематограф, де дивився якусь скучну драму і вентилятор дув мені в рот (Коцюб., III, 1956, 418);
Вентилятор висів на стіні.. і, незважаючи на нестерпну задуху, не працював (Вільде, Сестри.., 1958, 122);
Вентилятор [молотарки комбайна], створюючи струмінь повітря, сприяє відокремленню зерна від соломи і полови (Зерн. комбайни, 1957, 37).
Словник української мови (СУМ-11)