вентилятор

вентиля́тор

(від лат. ventilo – дму)

прилад для перемішування чи переміщування під певним тиском повітря, газів або сумішей їх з дрібними частинками; застосовують для очищення повітря в приміщеннях та на шахтах, для створення штучної тяги в топках котлів.

Значення в інших словниках

1. вентилятор — вентиля́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вентилятор — у. вітрогін.  Словник синонімів Караванського
3. вентилятор — [веинтиел’атор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
4. вентилятор — Вентилятор — fan, ventilator — *Lüfter, Wettermaschine, Ventilator — пристрій для перемішування чи переміщування під певним тиском повітря, газів або сумішей їх з дрібними частинками...  Гірничий енциклопедичний словник
5. вентилятор — -а, ч. Пристрій, що, швидко переміщуючи спеціальними лопатями повітря, служить для провітрювання приміщення, а також використовується в ряді виробничих процесів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. вентилятор — Вітрячок, вітрогінка  Словник чужослів Павло Штепа
7. вентилятор — ВЕНТИЛЯ́ТОР, а, ч. Пристрій, що служить для вентиляції приміщення, механізму або для подачі потоку повітря. Вентилятор висів на стіні ..  Словник української мови у 20 томах
8. вентилятор — Прилад для переміщення газу між ділянками з невел. різницею тисків; застосовується, зокрема, для кондиціювання, вентиляції, сушіння та очищення від пилу.  Універсальний словник-енциклопедія
9. вентилятор — Вентиля́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. вентилятор — ВЕНТИЛЯ́ТОР, а, ч. Пристрій, що, швидко переміщуючи спеціальними лопатями повітря, служить для провітрювання приміщення, а також використовується в ряді виробничих процесів.  Словник української мови в 11 томах