вентиль

ве́нтиль

(нім. Ventil – клапан, від лат. ventilo – дму, продуваю)

1. Клапан для регулювання й замикання потоку рідини, пари або газу, що тече трубопроводом.

2. Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає накачувати повітря в камеру і перешкоджає його виходу звідти.

3. Елемент випрямного пристрою для забезпечення протікання електричного струму тільки в певному напрямі; використовують з метою випрямляння змінного струму.

4. Механізм для зміни (звичайно збільшення) довжини каналу валторни, труби і т. п., доповнює звукоряд інструмента звуками, яких бракує.

Значення в інших словниках

1. вентиль — ве́нтиль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вентиль — [вентиел'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і, р. мн. -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. вентиль — Вентиль — valve, gate — *Ventil — 1) Клапан для регулювання й перекривання потоку рідини, пари або газу, що тече трубопроводом. 2) Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає нагнітати повітря в камеру і перешкоджає його виходу звідти.  Гірничий енциклопедичний словник
4. вентиль — (нім. Ventil — клапан, від лат. ventilo — дути, продувати) — основний механічний пристрій, призначений для змінювання довжини каналу мундштучного мідного духового інструменту (труби, валторни, баритону, туби тощо).  Словник-довідник музичних термінів
5. вентиль — -я, ч. 1》 тех. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, і т. ін. у трубопроводі. 2》 муз. Вид клапана в духових музичних інструментах для зміни висоти звука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. вентиль — Кляпа, затичка  Словник чужослів Павло Штепа
7. вентиль — ВЕ́НТИЛЬ, я, ч. 1. техн. Запірний клапан для вмикання і вимикання трубопроводу або для регулювання руху в ньому рідини, газу, пари і т. ін. Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (І. Франко); Він почав повертати вентиль.  Словник української мови у 20 томах
8. вентиль — Пристрій, що регулює протікання рідин через трубопровід; в. бувають керовані та автоматичні, напр., в. безпеки — для автоматичного виливу рідини при перевищенні допустимого тиску; редукційний в. зменшує тиск.  Універсальний словник-енциклопедія
9. вентиль — ВЕ́НТИЛЬ, я, ч. 1. техн. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари і т. ін. у трубопроводі. Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (Фр.  Словник української мови в 11 томах