вентиль
ВЕ́НТИЛЬ, я, ч.
1. техн. Запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари і т. ін. у трубопроводі.
Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (Фр., III, 1950, 328);
Він почав повертати вентиль. У трубі забулькало, зашуміло, від неї запашіло жаром (Шовк., Інженери, 1948, 189).
2. муз. Вид клапана в духових музичних інструментах для зміни висоти звука.
Словник української мови (СУМ-11)