вентиль
ВЕ́НТИЛЬ, я, ч.
1. техн. Запірний клапан для вмикання і вимикання трубопроводу або для регулювання руху в ньому рідини, газу, пари і т. ін.
Рушила [машина] і немов завагалася, .. з бокових її вентилів бухнула пара (І. Франко);
Він почав повертати вентиль. У трубі забулькало, зашуміло, від неї запашіло жаром (Ю. Шовкопляс).
2. Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає накачувати повітря у камеру і перешкоджає його виходу звідти.
Вентиль відіграє важливу роль у герметичності шини, а також у безпеці водіння, тому його потрібно замінювати при кожній заміні шини (з навч. літ.).
3. Пристрій, що пропускає електричний струм лише в одному напрямку.
Вентиль використовують для випрямляння змінного струму (із журн.);
Котушки електропневматичних вентилів.
4. муз. Вид клапана в духових музичних інструментах, признач. для зміни висоти звука.
Допоміжна аплікатура на мідних духових інструментах використовується таким чином: комбінація з великою кількістю вентилів дасть підвищення тону, комбінація з меншою кількістю – зниження тону (з навч. літ.);
Застосовуються вентилі, що понижують звук на півтону, тон, півтора тону (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)