вертикальний
ВЕРТИКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який має напрям вертикалі; прямовисний; протилежне горизонтальний.
Далі здіймалися перші шпилі гір, а між ними десь і будиночок — сторожка коло контрольної вертикальної штольні (Ле, Міжгір’я, 1953, 279);
Хлопець глянув на неї [Саню] спідлоба, — коротка вертикальна зморшка з’явилася у нього між бровами (Собко, Звич. життя, 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)