верхогір’я
ВЕРХОГІ́Р’Я, я, с., збірн., поет. Верхні частини гір.
Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір’я І там солодкий спокій п’ють (Олесь, Вибр., 1958, 101);
Йде гроза з-за верхогір’я… Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір’я Затемнило небокрай (Рильський, Троянди.., 1957, 9).
Словник української мови (СУМ-11)