верчичок —
ве́рчичок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
верчичок —
ВЕ́РЧИЧОК, чка, ч. Зменш. до ве́рчик. Баба вже загорнула свій верчичок, сіла на лаву і, підперши голову рукою, сумно покивала над бідолашною Гаїнчиною долею (Б. Грінченко).
Словник української мови у 20 томах
верчичок —
Верч, -ча м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
Словник української мови Грінченка