верчичок

ВЕ́РЧИЧОК, чка, ч.

Зменш. до ве́рчик.

Баба вже загорнула свій верчичок, сіла на лаву і, підперши голову рукою, сумно покивала над бідолашною Гаїнчиною долею (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. верчичок — ве́рчичок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, а, ч. Зменш.-пестл. до ве́рчик.  Словник української мови в 11 томах
3. верчичок — Верч, -ча м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.  Словник української мови Грінченка