вершитель
ВЕРШИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь.
Великий російський письменник [О. М. Горький] у своїх художніх творах вперше.. дав позитивний конкретний образ пролетаря — вершителя долі історії (Іст. УРСР, І, 1953, 716);
// Той, хто доводить до кінця, здійснює, завершує що-небудь.
Був [Громський] радий за Парасю, за її щастя, нехай навіть не він виявився його вершителем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 434);
Вершителі тверді Ми [комуністи] ленінських ідей (Брат., Пора.., 1960, 9).
Словник української мови (СУМ-11)