1. Словник української мови в 11 томах

вершитель

ВЕРШИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь.

Великий російський письменник [О. М. Горький] у своїх художніх творах вперше.. дав позитивний конкретний образ пролетаря — вершителя долі історії (Іст. УРСР, І, 1953, 716);

// Той, хто доводить до кінця, здійснює, завершує що-небудь.

Був [Громський] радий за Парасю, за її щастя, нехай навіть не він виявився його вершителем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 434);

Вершителі тверді Ми [комуністи] ленінських ідей (Брат., Пора.., 1960, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершитель — верши́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вершитель — -я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь. || Той, хто доводить до кінця, здійснює, завершує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершитель — див. верховод, лідер Словник чужослів Павло Штепа
  4. вершитель — ВЕРШИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь. Вийшовши від того передостаннього вершителя долі Антипової, Зіна весело засміялася (В. Словник української мови у 20 томах