вершниця
ВЕ́РШНИЦЯ, і, ж. Жін. до ве́ршник 1.
Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав.. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (Гончар, І, 1954, 414).
Словник української мови (СУМ-11)ВЕ́РШНИЦЯ, і, ж. Жін. до ве́ршник 1.
Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав.. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (Гончар, І, 1954, 414).
Словник української мови (СУМ-11)