вершниця
ВЕ́РШНИЦЯ, і, ж.
Жін. до ве́ршник 1.
Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав .. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (О. Гончар);
Сікур звівся в стременах, прикипів головою до конячої мокрої холки й понісся назустріч білому коневі та його вершниці (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)