вето
ВЕ́ТО, невідм., с.
1. У буржуазному державному праві — остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу.
2. У міжнародному праві — право члена будь-якого органу, що складається з представників різних держав, заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.
Словник української мови (СУМ-11)