(вищої інстанції на дії нижчої) заборона <�недозвіл> чого.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
вето —
ве́то іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вето —
В широкому плані означає заборону якого-небудь рішення, прийнятого уповноваженим органом, але не співпадаючого з позицією органу або особи, що володіє цим правом.
Словник із соціальної роботи
вето —
невідм., с. 1》 Остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу. 2》 У міжнародному праві – право члена будь-якого органу заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вето —
ВЕ́ТО, невідм., с. 1. юр. Заборона, відміна або призупинення якогось рішення, постанови. У сфері законодавчої діяльності до компетенції Президента України належать такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право вето...
Словник української мови у 20 томах
вето —
ве́то (від лат. veto – забороняю) 1. Право верховної влади заборонити або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; в буржуазних країнах...
Словник іншомовних слів Мельничука
вето —
Спротив, заперечення; привілей глави держави, який дозволяє йому відкинути ухвалений парламентом закон чи призупинити його чинність до часу внесення парламентом у законному порядку поправок.
Універсальний словник-енциклопедія
вето —
ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона).
Словник синонімів української мови
вето —
Ве́то (лат.), не відм. (н. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вето —
ВЕ́ТО, невідм., с. 1. У буржуазному державному праві — остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу.
Словник української мови в 11 томах
вето —
рос. вето (латин. veto — забороняю) — 1. Заборона, накладена особами, які мають право приймати рішення про заборону. 2. У міжнародному праві В. називають право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, відхилити його.
Eкономічна енциклопедія