взутий

ВЗУ́ТИЙ (УЗУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до взу́ти.

Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (Коцюб., І, 1955, 240);

Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг (Дмит., Наречена, 1959, 159);

// у знач. ім. взу́тий, того, ч. Той, хто має взуття на ногах.

Взутий ходить, а босі сліди робить (Мур., Бук. повість, 1959, 42).

Значення в інших словниках

1. взутий — взу́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. взутий — (узутий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до взути. || у знач. ім. взутий, -того, ч.Той, хто має взуття на ногах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. взутий — ВЗУ́ТИЙ (УЗУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до взу́ти. Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (М. Коцюбинський); // Який має взуття на ногах; забезпечений взуттям.  Словник української мови у 20 томах