вибоїна
ВИБО́ЇНА, и, ж.
1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням; вибій.
Лише внизу [стіни] залишилася вибоїна, що в неї може пролізти людина (Мик., І, 1957, 116);
При падінні з уступу вода легко робить вибоїну, яка стає дедалі глибшою (Фіз. геогр., 5, 1956, 111).
2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі; вибій.
Великий чорний віз, запряжений парою невеличких гірських коней, стояв серед глибокої глинистої вибоїни (Фр., І, 1955, 50);
Автомобіль підплигує на вибоїнах дороги (Ю. Янов., IV, 1959, 73).
Словник української мови (СУМ-11)