вибоїна
ВИБО́ЇНА, и, ж.
1. Те саме, що ви́бій¹ 1.
Лише внизу [стіни] залишилася вибоїна, що в неї може пролізти людина (І. Микитенко);
При падінні з уступу вода легко робить вибоїну, яка стає дедалі глибшою (з навч. літ.).
2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі; вибій (див. ви́бій¹ 2).
Великий чорний віз, запряжений парою невеличких гірських коней, стояв серед глибокої глинистої вибоїни (І. Франко);
Бричка здригується, підстрибує на вибоїнах (В. Винниченко);
Автомобіль підплигує на вибоїнах дороги (Ю. Яновський);
* Образно. Попри всякі вибоїни на життєвому шляху маю підстави твердити: все ж народився я у сорочці! (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)