вибубнювання —
вибу́бнювання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вибубнювання —
ВИБУ́БНЮВАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. вибу́бнювати. Він [мітинг] проходив на невеликій сільській площі з традиційним вибубнюванням барабанів на початку (П. Козланюк).
Словник української мови у 20 томах