вибубнювання

ВИБУ́БНЮВАННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. вибу́бнювати.

Він [мітинг] проходив на невеликій сільській площі з традиційним вибубнюванням барабанів на початку (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. вибубнювання — вибу́бнювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вибубнювання — ВИБУ́БНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вибу́бнювати.  Словник української мови в 11 томах