1. Словник української мови у 20 томах

вибубнювання

ВИБУ́БНЮВАННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. вибу́бнювати.

Він [мітинг] проходив на невеликій сільській площі з традиційним вибубнюванням барабанів на початку (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибубнювання — вибу́бнювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вибубнювання — ВИБУ́БНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вибу́бнювати. Словник української мови в 11 томах