вибуття
ВИБУТТЯ́, я, с. Дія за знач. ви́бути 1.
В разі вибуття членів ЦК, склад його поновлюється з числа обраних з’їздом кандидатів у члени ЦК КПРС (Статут КПРС, 1961, 16);
В зв’язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (Головко, ІІ, 1957, 521).
Словник української мови (СУМ-11)