вибілений

ВИ́БІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́білити.

Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (Стор., І, 1957, 234);

Сорочки з тонкого полотна так уже вибілені та вишиті різними узорами, що не надивишся (М. Ол., Леся, 1960, 14);

Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці (Коз., Сальвія, 1959, 39);

Ідеально вибілений, по плечі обрізаний шовк [волосся] Віргінії Назарівни зливався у мінливих струмках з денним світлом (Вол., Місячне срібло, 1961, 67).

Значення в інших словниках

1. вибілений — ви́білений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вибілений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибілити. || вибілено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибілений — ВИ́БІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́білити. Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (О. Стороженко); Згаслий день печально відсвічує останніми збляклими плямами на вибіленій печі (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. вибілений — див. білий  Словник синонімів Вусика