вивішений
ВИ́ВІШЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вісити.
Рушниця його на посміх та острах, як опудало, вивішена була в казихані [управі] (Ле, Міжгір’я, 1953, 93).
ВИ́ВІШЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вішити.
Словник української мови (СУМ-11)