вигодованець
ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто вигодуваний, вихований ким-небудь.
Зарозумілий вигодованець дружини князя Романа Ружинського, Софії, поводив себе не тільки як двоюрідний значно старшої за нього сестри (Ле, Хмельницький, І, 1957, 27).
Словник української мови (СУМ-11)