вигін
ВИ́ГІН, гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.
На вигоні телят [осел] перелякав; Ускочив у село — всяк очі витріщає (Гл., Вибр., 1957, 186);
Потім хлопчик погнав з вигону гусей (Кучер, Чорноморці, 1956, 162).
Словник української мови (СУМ-11)