вигін
ВИ́ГІН, гону, ч.
Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.
На вигоні телят перелякав [Осел]; Ускочив у село – всяк очі витріщає (Л. Глібов);
Край міста на горі, на самому вигоні стоїть маленька, старенька хатинка (В. Винниченко);
Вогонь купальський розвели на вигоні, Було там крику, сміху і забав (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)