видатковий
ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до вида́ток 1, 2.
Рахівник вже стояв на порозі з списком у руках і викликав колгоспників, які мали забирати видаткові ордери (Кучер, Трудна любов, 1960, 374);
Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу — облік, ведення спеціальних прибуткових і видаткових книг, можуть виконувати лише високоосвічені люди (Збан., Сеспель, 1961, 280).
Словник української мови (СУМ-11)