видобуток
ВИ́ДОБУТОК, тку, ч., гірн.
1. Процес добування корисних копалин з надр землі.
Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 144).
2. Певна кількість корисних копалин, видобутих з надр землі.
Видобуток вугілля, газу і нафти повинен забезпечити цілком усі потреби народного господарства (Програма КПРС, 1961, 61);
[Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту] (Корн., II, 1955, 144).
Словник української мови (СУМ-11)