видужання
ВИ́ДУЖАННЯ, я, с. Стан за знач. ви́дужати.
Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр., V, 1956, 415);
Як після хвороби настає видужання, так до Марини, після блукань і помилок, прийшла глибока, непідкупна любов (Дмит., Наречена, 1959, 249).
Словник української мови (СУМ-11)