видужання

ви́дужання

-я, с.

Стан за знач. видужати.

Значення в інших словниках

1. видужання — ви́дужання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. видужання — ВИ́ДУЖАННЯ, я, с. Стан за знач. ви́дужати. Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – Я завтра по всіх моїх церквах пішлю [пошлю], щоб молебен [молебень] за неї служили, за її видужання (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. видужання — ВИ́ДУЖАННЯ, я, с. Стан за знач. ви́дужати. Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр., V, 1956, 415); Як після хвороби настає видужання, так до Марини, після блукань і помилок, прийшла глибока, непідкупна любов (Дмит., Наречена, 1959, 249).  Словник української мови в 11 томах