визвіл
ВИ́ЗВІЛ, ви́зволу, рідше визво́лу, ч. Те саме, що ви́зволення.
Чим частіше думав про визвіл.., тим частіше оті папери ставали мені перед очима (Фр., II, 1950, 345);
Щеня припне [хлопець] на мотузочці та й держить його голодне. Воно вищить, задравши голову, визволу просить (Барв., Опов.., 1902, 279);
[Дон Жуан:] Я б розрубав їх [громадські пута] знову, коли інакше з них нема визволу (Л. Укр., III, 1952, 408);
Гейбо з усією переконливістю став доводити негайну потребу їхати на визвіл Василя Йвановича (Ю. Янов., Мир, 1956, 124).
Словник української мови (СУМ-11)