викажчик
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач.
— Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184).
Словник української мови (СУМ-11)ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач.
— Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184).
Словник української мови (СУМ-11)