Значення в інших словниках
-
викажчик —
вика́жчик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
викажчик —
Юда, донощик, жм. стукач, г. конфідент, р. виказувач, виказник.
Словник синонімів Караванського
-
викажчик —
-а, ч., розм. Те саме, що виказувач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викажчик —
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. – Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (І.
Словник української мови у 20 томах
-
викажчик —
ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.
Словник синонімів української мови
-
викажчик —
Вика́жчик і вика́зник, -ка; -ки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
викажчик —
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. — Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184).
Словник української мови в 11 томах