викажчик —
вика́жчик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
викажчик —
Юда, донощик, жм. стукач, г. конфідент, р. виказувач, виказник.
Словник синонімів Караванського
викажчик —
-а, ч., розм. Те саме, що виказувач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викажчик —
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. – Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (І.
Словник української мови у 20 томах
викажчик —
ВИКА́ЖЧИК, а, ч., розм. Те саме, що вика́зувач. — Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (Н.-Лев., II, 1956, 184).
Словник української мови в 11 томах