викривач

ВИКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь ( див. викрива́ти 1, 2).

Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (Ів., Таємниця, 1959, 179);

Пристрасний викривач кріпосництва і капіталізму, — таким він [Панас Мирний] увійшов в історію української культури (Вісник АН, 5, 1949, 6).

Значення в інших словниках

1. викривач — викрива́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. викривач — -а, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь (див. викривати 1), 2)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викривач — ВИКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь. Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (О.  Словник української мови у 20 томах
4. викривач — ВИКРИВА́Ч (той, хто викриває кого-, що-небудь), ВИКРИВА́ЛЬНИК, ВИЯ́ВНИК. Життя й діяльність Сковороди,.. викривача самодержавного гніту, можна без перебільшення вважати героїчним подвигом (із журналу); Викривальник тоталітарної системи.  Словник синонімів української мови