викривач
ВИКРИВА́Ч, а́, ч.
Той, хто викриває кого-, що-небудь.
Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (О. Іваненко);
Як викривач тогочасного соціального ладу, В. Винниченко у своїй прозі виступає з піднятим забралом (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)