Великий тлумачний словник сучасної мови

викривач

викрива́ч

-а, ч.

Той, хто викриває кого-, що-небудь (див. викривати 1), 2)).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. викривач — викрива́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. викривач — ВИКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь. Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. викривач — ВИКРИВА́Ч (той, хто викриває кого-, що-небудь), ВИКРИВА́ЛЬНИК, ВИЯ́ВНИК. Життя й діяльність Сковороди,.. викривача самодержавного гніту, можна без перебільшення вважати героїчним подвигом (із журналу); Викривальник тоталітарної системи.  Словник синонімів української мови
  4. викривач — ВИКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь ( див. викрива́ти 1, 2). Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (Ів.  Словник української мови в 11 томах